Весна – пора оптимістична. Природа пробуджується після зимової сплячки. Морози відступають. З’являються перші бруньки, квіти, листя. Попереду багатообіцяючий розквіт року – тепло, сонце, літо.
Піст часто називають духовною весною. Оновлена покаянням душа відкривається перед майбутнім. Котре осяяне світлом Христового Воскресіння – свідченням Божої любові до людини. Любові до хресної смерті та пасхальної перемоги над нею. Більших підстав для оптимізму годі уявити!
«Пробуджені» постом від життєвого ступору нерідко засвідчують цікавий ефект: людям не хочеться, аби піст завершувався. Пережита зміна пріоритетів, правдивість погляну на себе і світ, серйозність молитви, глибина переживань, ясність розуму, легкість на рівнях тіла, душі, духу – набуток, який не хочеться втрачати. Виявляється, жити правильно – зовсім не нудно. І не так уже й складно. Навпаки – приємно.
Духовна весна – період нових барв. Вона навчає помічати, смакувати і цінувати красу, повз котру раніше легко проминав. Звичайні овочі раптом виявляються соковитішими за вишукані стейки. Чиста вода – смачнішою за солодкі напої. А переживання Страсного тижня та Пасхи – можливо, менш емоційно-сентиментальним, натомість більш особистим, змістовним, насиченим дійсно важливими сенсами.
Кілька років тому соціологи дослідили, що українцям найважче під час посту відмовлятися від м’яса (бо звичка), молочних продуктів (бо їх складно замінити) та солодощів (бо ними заїдають втому і стрес). Церковні таїнства здебільшого відкладаються на останню частину посту: 15-30% причасників у перші тижні супроти 60-80% на Вербну неділю та Великдень.
Основними мотивами дотримання посту українці назвали очищення душі, підготовка до Пасхи, покращення духовного життя та поборення своїх пристрастей-залежностей. Тобто ви все і без мене прекрасно знаєте.
Так само, як і головний секрет «реклами» посту та й християнства загалом. Агітувати, сперечатися чи примушувати – не наш варіант. Показати на своєму прикладі – оце справді круто. Свідчення ділом цінується значно вище за проповідь словом – що в давнину, що тепер, у ХХІ столітті. З цих живих, реальних свідчень і складається спільний церковний досвід, наша соборність, довіра один до одного – щирих вірян Бога-Любові та відповідальних громадян своєї країни.
Наостанок дякую за увагу до моїх передпостових шпаргалок. Сподіваюсь, хоча б їх частина стане корисною комусь із вас.
Бажаю всім плідного Великого посту! Майбутнього гарних можливостей після нього. Перемоги України та гідної шани для її захисників-героїв. З Богом – у духовну весну!
Отець Дмитро Шаповалов
