Минулого разу ми говорили про параметри, звичні для сучасної практики православного посту. Однак піст не завжди виглядав саме так. Православна традиція, хоч і подібна до посту старозавітного пророка Даниїла, за походженням величезною мірою грецька. Сформована теплим середземноморським регіоном, з його розмаїттям доступних дарів моря, оливок і поживних фруктів. Котрі нам якщо й вийде знайти, то за абсолютно не «пісні» гроші.
Іншою особливістю православної традиції постування є її монастирське походження. Церковний устав писався ченцями і для ченців. Його приписи не розраховані на самостійне приготування їжі – монах приходив у трапезну і отримував готову порцію. Окремого уставу для мирян у Православ’ї не існує.
Історично ж біблійний піст – взагалі не про обмеження набору продуктів. А про повну відмову від їжі та навіть води. Із Близького сходу радикальне утримання від світанку до заходу сонця успадкував іслам. Мусульмани під час Рамадану харчуються вночі – без обмежень.
Як із усім цим дати раду? Можливе рішення – індивідуальний піст. Тобто дотримання критеріїв, котрі визначає сама людина. Відповідно до обставин і можливостей свого життя, а також переслідуваних цілей.
До прикладу, військовослужбовець. Його раціон формується нормами продовольчої служби та їдальнею. На «передку» вибір іще менший – сухпай, консерви, батончики. Боєць за всього бажання не замінить «тушонку» креветками, авокадо і соєвим молоком. Але може поставити собі запитання: для чого Церква «розчищає місце» традиційними заборонами і що я сам хочу змінити в собі? І спробувати, наприклад, викурювати в піст менше цигарок або перевести в «режим тиші» матюки. Видається простим, а в реальності може бути складнішим за найсуворішу дієту.
Зізнаюсь щодо себе. Мені легше відмовитись від м’яса, ніж від цілком пісного продукту – кави. Навіть тиждень без чашечки ароматного напою я навряд чи протягну. Мій особистий піст виявився б значно крутішим, якби ставкою в ньому стала суміш арабіки з робустою.
Чесний погляд на себе – і у фокус потрапляють власні «гачки». Звички, яким цікаво кинути виклик. Шкідлива їжа, куріння, алкоголь, лайка, залипання в телефон і соцмережі, комп’ютерні ігри, осуд, лінощі, бездіяльність, байдужість – перелік можна продовжувати довго. На противагу залежностям – можна взятися за молитву, спорт, корисні продукти, вітаміни, духовне читання, якісну літературу і кіно, благодійну діяльність, вивчення нових мов, поглиблення стосунків із рідними і друзями. Тощо. Тощо.
Деякі психологи кажуть, що для вироблення нової звички необхідне 40-разове повторення. Будь ласка: Великий піст триває 40 днів. Як кажуть, сам Бог велів…
Індивідуальний піст – не новина в стосунках Творця і творіння. Пророк Мойсей 40-денним постом готувався до отримання скрижалей Закону на горі Синай. Пророк Даниїл оберігав себе від осквернення ідоложертовними стравами. Іоан Хреститель обрав дуже специфічний раціон. Сам Божий Син перед виходом на проповідь віддалився від Йордану в пустелю, де провів сорок днів у пості та молитві.
Ісус наголошував, що його послідовники поститимуть (Мф. 9, 15 і Лк. 5, 34-35). Церква каноном затвердила Великий піст. Крізь тисячоліття рука духовної допомоги простягнута кожному. Залишилось обрати свій спосіб, як її потиснути.
Отець Дмитро Шаповалов
