Великий піст – єдиний серед багатоденних постів у Православ’ї, котрий закріплений каноном. Решта – пости перед Різдвом, Успінням, пам’яттю апостолів Петра і Павла – плід благочестивої традиції.
Жартома можна назвати ті пости неканонічними – тому, що немає правової вимоги вищого рівня про їх дотримання. Цей факт не заперечує, звісно, їх доцільності, а лише підкреслює особливе значення для Церкви саме Великого посту.
Розуміння Святої Чотиридесятниці не буде повним без згадки про біблійну десятину – старозавітній 10-відсотковий «податок» на богоугодні справи.
Оскільки в році налічується 365 днів, то десята їх частина, присвячена посту – це немов добровільний податок часу. Якщо трошки округлити, 40 днів посту – це десятина року, присвячена Богові.
Це не означає, що в інший час про Бога можна не думати. Але будьмо чесними – зазвичай саме власні бажання, проблеми і плани є для нас першочерговими.
Піст же пропонує перевернути акценти. І те, що було схвальним на словах, але не головним на ділі, хоч би на окремий проміжок часу може стати основним стимулом діяльності.
Можливо, хтось скаже, що 10% – замало для Бога. Який щодня має бути центром життя християнина. Не можу цього заперечувати.
Водночас додам: якщо провести піст гідно, якщо зуміти хоча б частину цієї десятини прожити належним чином – духовна якість решти 90% днів зміниться на краще. Завдяки набутому досвіду добра, молитви і внутрішньої духовної роботи, яка інакше називається покаянням.
Десятина року – час змінених пріоритетів, коли зазвичай головне стає другорядним і вивільняє місце для справді головного в житті.
Користь від посту складно пояснити. Але легко відчути на власному досвіді. Добровільним дотиком до скарбниці духовних традицій Православної Церкви.
Отець Дмитро Шаповалов
