Духівник нашої спільноти, протоієрей Дмитро Шаповалов служить канцлером Харківської єпархії і військовим капеланом Харківського національного університету Повітряних Сил ЗСУ. Виріс у Харкові в нецерковній родині, а до Бога прийшов через підліткові пошуки відповідей на питання, хто ми, для чого живемо і куди прямуємо.
«Коли вже мав багаж знань з історії, розумів, що мені потрібна саме українська церква. Шукав її в Харкові. І коли потрапив на богослужіння, майже одразу виникла внутрішня впевненість: моє місце, там, у вівтарі. Я ж нічого тоді не розумів. Потім сказали, що десь так покликання і проявляється».
Він навчався одночасно на українській філології в Харківському університеті та на богословських курсах у структурі УАПЦ. Покликання перевіряв часом і прийняв священство вже після тридцяти.
Кілька напрямків служіння водночас
Сьогодні його служіння охоплює одразу кілька місць. Це храм на північній околиці Харкова, де зараз є виклики з безпекою через FPV-дрони. Це громада у Валках, де отець Дмитро заступає священника, який вибув у час війни. Це капличка в місіонерському центрі в середмісті, яку відкрили кілька місяців тому і де збираються по суботах. І, найголовніше в час війни, служіння у військових частинах і підрозділах.
«У час війни, мені здається, більше варіантів немає».
Тренінги, де хочеться залишитися разом
На тренінги від Синодального управління соціального служіння і благодійності ПЦУ «Елеос-Україна» отець Дмитро потрапив, щойно дізнався про таку можливість. У Києві він взяв участь у тренінгу з першої психологічної допомоги з тренеркою Тетяною Руденко, а у Львові вчився з питань ПТСР у тренерки Ірини Распопіної.
«Тренерки створюють таку класну атмосферу, люди включаються дуже сильно. На виході через два дні вже була така спільнота, що ми не хотіли розходитися. У Львові ми так здружилися, стільки виявилося однодумців, священники, вірянки, різні професії, різні міста. Нові знайомства, нові досвіди».
Історія, яка все пояснює
З тренінгів отець Дмитро виніс не лише знання, а інший погляд на ситуації, в яких раніше, за його словами, «бився лобом».
«Прийшов хлопець зі скаргами на роздратованість, гнів, спалахи емоцій. Вважав, що це духовна проблема, питав, які молитви читати. Я, вже маючи знання з тренінгу, починаю розпитувати, як проходить його день. Виясняється, він просто не висипається».
Замість особливого молитовного правила священник дав приземлене «домашнє завдання»: тиждень стежити за режимом сну. «Через тиждень він прийшов: все класно, рідні вже не дратують. Людина виспалася, і все. Банальна історія. Але допомогти вдалося».
«Христові учні, насамперед учні»
Іншим духовним служителям отець Дмитро радить відвідати подібні тренінги:
«У нас є певна профдеформація, як у вчителів. Ми звикли повчати, звикли говорити, і дуже мало звикли вчитися і слухати. А Христові учні, насамперед учні. Вони покликані навчатися постійно. Це потрібно, щоб духовенство було сучасним, щоби могло якісніше надавати допомогу, а не покладатися лише на старі рецепти, котрі, може, колись хороші були, але вже не працюють на повну в нових обставинах».
Підсумовуючи, священник говорить: «Велика подяка Eleos-Ukraine і всім причетним, духовним академіям, партнерам. Дуже хотів би, щоб цей проєкт розвивався далі. Але навіть якщо на цій фазі зупиниться, це все одно величезний поклін за те, що він був».
Проєкт «Духовенство та громади на підтримку психічного здоров’я: інноваційні практики підтримки під час війни в Україні» реалізує Синодальне управління соціального служіння і благодійності ПЦУ «Елеос-Україна» у партнерстві з DanChurchAid та Norwegian Church Aid в Україні за фінансової підтримки уряду Норвегії (NORAD) у співпраці з Київською та Львівською православними богословськими академіями.
За матеріалами diaconia.com.ua.
