Духівник нашої спільноти, протоієрей Дмитро Шаповалов служить канцлером Харківської єпархії і військовим капеланом Харківського національного університету Повітряних Сил ЗСУ. Виріс у Харкові в нецерковній родині, а до Бога прийшов через підліткові пошуки відповідей на питання, хто ми, для чого живемо і куди прямуємо.
«Коли вже мав багаж знань з історії, розумів, що мені потрібна саме українська церква. Шукав її в Харкові. І коли потрапив на богослужіння, майже одразу виникла внутрішня впевненість: моє місце, там, у вівтарі. Я ж нічого тоді не розумів. Потім сказали, що десь так покликання і проявляється».
Він навчався одночасно на українській філології в Харківському університеті та на богословських курсах у структурі УАПЦ. Покликання перевіряв часом і прийняв священство вже після тридцяти.
Кілька напрямків служіння водночас
Сьогодні його служіння охоплює одразу кілька місць. Це храм на північній околиці Харкова, де зараз є виклики з безпекою через FPV-дрони. Це громада у Валках, де отець Дмитро заступає священника, який вибув у час війни. Це капличка в місіонерському центрі в середмісті, яку відкрили кілька місяців тому і де збираються по суботах. І, найголовніше в час війни, служіння у військових частинах і підрозділах.
«У час війни, мені здається, більше варіантів немає».
Тренінги, де хочеться залишитися разом
На тренінги від Синодального управління соціального служіння і благодійності ПЦУ «Елеос-Україна» отець Дмитро потрапив, щойно дізнався про таку можливість. У Києві він взяв участь у тренінгу з першої психологічної допомоги з тренеркою Тетяною Руденко, а у Львові вчився з питань ПТСР у тренерки Ірини Распопіної.
«Тренерки створюють таку класну атмосферу, люди включаються дуже сильно. На виході через два дні вже була така спільнота, що ми не хотіли розходитися. У Львові ми так здружилися, стільки виявилося однодумців, священники, вірянки, різні професії, різні міста. Нові знайомства, нові досвіди».
Історія, яка все пояснює
З тренінгів отець Дмитро виніс не лише знання, а інший погляд на ситуації, в яких раніше, за його словами, «бився лобом».
«Прийшов хлопець зі скаргами на роздратованість, гнів, спалахи емоцій. Вважав, що це духовна проблема, питав, які молитви читати. Я, вже маючи знання з тренінгу, починаю розпитувати, як проходить його день. Виясняється, він просто не висипається».
Замість особливого молитовного правила священник дав приземлене «домашнє завдання»: тиждень стежити за режимом сну. «Через тиждень він прийшов: все класно, рідні вже не дратують. Людина виспалася, і все. Банальна історія. Але допомогти вдалося».
«Христові учні, насамперед учні»
Іншим духовним служителям отець Дмитро радить відвідати подібні тренінги:
«У нас є певна профдеформація, як у вчителів. Ми звикли повчати, звикли говорити, і дуже мало звикли вчитися і слухати. А Христові учні, насамперед учні. Вони покликані навчатися постійно. Це потрібно, щоб духовенство було сучасним, щоби могло як
